Артеріальна гіпертензія та її наслідки

Що таке артеріальна гіпертензія?

Термін «артеріальна гіпертензія» (АГ) прийнято для визначення підвищення артеріального тиску (АТ) будь-якого походження від 140/90 мм рт. ст. і вище в дорослих осіб, які не приймають ліків для зниження тиску. До АГ також зараховують стани, при яких нормальний АТ підтримується регулярним прийомом антигіпертензивних препаратів.

Виділяють первинну АГ - «ессенціальна гіпертензія», що відповідає поширеному в нашій країні терміну «гіпертонічна хвороба», при якій спостерігається високий артеріальний тиск за відсутності очевидної причини його виникнення, і вторинну АГ, причину якої можна визначити. У цьому разі вона – симптомокомплекс іншого захворювання і її іноді називають «симптоматична гіпертензія». Вторинна АГ є наслідком хронічних захворювань нирок, ендокринних органів, вроджених вад розвитку серця і судин та інших.

Але незалежно від виду чи причини АГ, при тривалому її перебігу будуть ушкоджуватись органи-мішені. Найчастіше ними є: серце, головний мозок, нирки, сітківка ока та артерії різних органів.

У популяції здорових людей АТ поступово підвищується з віком: у новонароджених його рівень становить 70/50 мм рт. ст., а до кінця першого року життя – 95/50 мм рт. ст. На цьому рівні АТ залишається декілька років, а потім, протягом дитинства та підліткового періоду до дорослого віку, верхній показник тиску, що носить назву систолічний АТ (САТ), зростає приблизно на 2 мм рт. ст. на рік, а нижній показник - діастолічний АТ (ДАТ) – на 0,5-1 мм рт. ст. на рік. Більше АТ підвищується у хлопчиків, ніж у дівчаток. У дорослому віці АТ продовжує поступово підвищуватися, але дещо швидше  зростає у жінок і, таким чином, до віку 60 років величина АТ у осіб обох статей вирівнюється. У осіб старших за 50-60 років частіше спостерігається ріст САТ, тоді як ДАТ може дещо знижуватись.

Прилади для вимірювання АТ

Для офісного (у кабінеті лікаря) та позаофісного вимірювання АТ (амбулаторно і в домашніх умовах) перевагу віддають автоматичним електронним тонометрам із манжетою на плече. Пристрої для вимірювання АТ без манжети не слід використовувати для оцінки або лікування АГ. Якщо офісний АТ не ≥180/110 мм рт. ст. або немає симптомів, пов’язаних з АГ, ознак ураження органів-мішеней чи інших серцево-судинних захворювань, для діагностики АГ рекомендується щонайменше два окремі візити до лікаря (протягом 4 тижнів). При самостійному вимірюванні АТ треба розуміти, що систолічний тиск – це верхній показник тиску. Він більший за значенням, зумовлений викидом крові із серця під час його скорочення (систоли), і визначається першим поштовхом крові при вимірюванні його тонометром із проведенням аускультації. Діастолічний тиск – це нижній показник, менший за значенням, відображає опір периферичних судин під час розслаблення (діастоли) серця, останній поштовх крові при аускультації. Різниця між систолічним та діастолічним АТ становить пульсовий тиск. Артеріальною гіпертензією буде вважатись підвищення як обох показників, так і одного із них – систолічного чи діастолічного тиску.

 Під час першого візиту до лікаря слід виміряти АТ на обох руках. Постійна різниця систолічного АТ між руками >15-20 мм рт. ст. потребує ретельного лікарського дослідження. У таких випадках усі подальші вимірювання необхідно проводити на руці з найвищим показником АТ. Домашній моніторинг АТ рекомендується для ідентифікації «гіпертензії білого халата» чи маскованої гіпертензії. Для діагностики АГ домашній АТ слід контролювати протягом 7 (не менше 3) днів із подвійним ранковим (з інтервалом в 1 хв) і вечірнім вимірюваннями. Середній домашній АТ має бути розрахований після відкидання показань 1-го дня.

Виділяють чотири фенотипи АТ, залежно від показників, виміряних різними методами.

1. Нормальний або контрольований АТ – АТ, виміряний в офісі та поза ним, знаходиться в межах нормальних цільових значень.
2. Гіпертензія білого халата – високий офісний АТ, який є в межах норми при позаофісному вимірюванні.
3. Маскована гіпертензія (МГ) – нормальний офісний АТ, але високі цифри АТ при позаофісному вимірюванні.
4. Неконтрольована або стійка гіпертензія – високий як офісний, так і позаофісний АТ.

Привертаю увагу до АТ, який є нормальним у кабінеті лікаря, але вищим при інших умовах та відомий за назвою «маскована гіпертензія» (МГ). Цю гіпертензію часто недооцінюють, але вона має високий ризик прогресування до стійкої гіпертензії та тотожний з нею ризик серцево-судинних захворювань і смертності.

Факторами ризику виникнення МГ визначено чоловічу стать, молодий вік, індекс маси тіла > 27 кг/м2, куріння і вживання алкоголю > 6 порцій на тиждень, підвищену тривожність, стан стресу. Особи з високим нормальним АТ з факторами серцево-судинного ризику або ті, у кого діагностовано ураження органів-мішеней чи наявні серцево-судинні захворювання в анамнезі, перебувають у групі ризику щодо МГ.  Всяка АГ часто пов’язана з іншими факторами ризику, включаючи порушення ліпідного обміну, толерантності до глюкози та цукровий діабет 2 типу, що додатково підвищує ризик серцево-судинних захворювань. Оцінка загального серцево-судинного ризику рекомендована для кожного пацієнта з АГ, оскільки це важливо для вибору лікування. Для цього пропонується використовувати шкали SRORE2 (для осіб віком 40-69 років) і SCORE-OP (для осіб віком понад 70 років). Оновлені шкали відображають ризик розвитку як фатальних, так і нефатальних серцево-судинних подій впродовж наступних 10 років, де ≥10% вважається дуже високим, від 5 до <10% - високим, а <5% - низьким або помірним ризиком.

Більшість людей не відчувають підвищеного тиску. Але при високому АТ може бути як один із названих симптомів, так і декілька одночасно: головний біль, запаморочення, шум у вухах, біль в грудній клітці, порушення ритму серця, задуха, нудота, блювота, помутніння зору, носова кровотеча, відчуття тривоги. Нерідко АГ виявляється вперше, коли відбулось ушкодження органів-мішеней: інфаркт міокарда, серцева недостатність, інсульт, крововилив в око, ниркова недостатність та інші.

Лікування АГ

Лікують гіпертензію сімейні лікарі, терапевти, кардіологи, а при виникненні ускладнень, ще й інші спеціалісти.

Цільовий рівень АТ для загальної популяції пацієнтів з АГ має бути менше 140/80 мм рт. ст. для більшості дорослих пацієнтів. Якщо лікування добре переноситься, слід докладати зусиль для досягнення діапазону 120‑129/70‑79 мм рт. ст. У пацієнтів віком понад 65 років цільові рівні САТ становлять 130-139 мм рт. ст.; при високому ризику цереброваскулярних подій САТ знижують до 130 мм рт. ст. Тим, хто старше 70 років, цільові значення САТ встановили до 140 мм рт. ст., але при добрій переносимості до 130 мм рт. ст. Для всіх пацієнтів із цукровом діабетом цільовий показник САТ − 120-130 мм рт. ст., але не нижче ніж 120 мм рт. ст., ДАТ становить 70-79 мм рт. ст.

Існує чіткий зв’язок між підвищенням АТ і ризиком серцево-судинних захворювань, а також хронічної хвороби нирок. Це стосується всіх вікових та етнічних груп. Установлено, що для кожного підвищення офісного САТ на 20 мм рт. ст. або офісного ДАТ на 10 мм рт. ст. ризик летальної ішемічної хвороби серця або інсульту подвоюється. Навіть АТ 120/80 мм рт. ст. пов’язаний із більш істотним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, ніж, наприклад, АТ 110/75 мм рт. ст. Ризик прогресивно підвищується, коли АТ досягає ≥140/90 мм рт. ст.

Однозначно, лікування доцільно розпочинати з оптимізації способу життя та корекції модифікованих факторів ризику, таких як ожиріння, цукровий діабет, синдром обструктивного апное сну, уникнення вживання алкоголю, відмови від куріння та вирішення психосоціальних проблем.

Медикаментозне лікування АГ самостійно призначати небезпечно. Гетерогенна природа цього патологічного стану і наявність широкого спектра антигіпертензивних препаратів (>75 діючих речовин 9 різних класів) вимагає глибоких медичних знань, так як під час обрання оптимального лікування слід урахувати стать, етнічну та расову приналежність, чинники довкілля, роль стенозу ниркових артерій, стан нервової системи та судин, ступінь затримки рідини, наявність опосередкованого АГ ураження органів тощо. Тому, якщо ви помітили у себе підвищений тиск або якісь симптоми, що можуть вказувати на це, рекомендую якомога раніше звернутись до лікаря та вчасно почати правильно підібране лікування.

Ольга Захарченко, лікар-кардіолог вищої категорії, завідувач телемедичного центру КП «Полтавський обласний клінічний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради»