02 вересня 2024, 10:16
Згідно зі статтею 1302 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) спадковий договір передбачає, що одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Інакше кажучи, набувачу за певні дії обіцяється певне майно відчужувача. За цим договором відчужувач розпоряджається своїм майном ще за життя, але право власності на нього переходить до набувача лише після смерті відчужувача, що стимулює набувача виконувати умови договору.
Відповідно до статті 1305 ЦКУ набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Ці дії повинні бути чітко визначені в договорі.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо ці вимоги не дотримані, договір вважається недійсним.
Щоб запобігти передачі майна третім особам, нотаріус накладає заборону на відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, що підтверджується відповідним записом на всіх примірниках договору.
Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, зазначеного в спадковому договорі, вважається нікчемним. Таким чином набувач може бути впевнений у отриманні майна, яке є предметом спадкового договору. При цьому немає значення коли був складений заповіт - до чи після укладення такого договору.
Підпишіться, щоб отримувати листи.