150 років із дня народження Никанора Онацького

Народився в сім’ї козака-хлібороба на хуторі Хоменковому колишнього Гадяцького повіту (тепер це територія Сумської області).

Художню освіту отримав у Одеському художньому училищі й Петербурзькій Академії мистецтв.

Періодом активної творчої, педагогічної та громадської праці, культурно-просвітницької діяльності  Н.Онацького стало двадцятирічне – з 1913-о по 1933-й роки – життя в Сумах. Викладав історію образотворчого мистецтва, рисунок, живопис, чистописання, історію, географію у різних освітніх закладах. Був одним із перших, хто заклав основи школи виховання на національних традиціях на Слобожанщині.

Перший і єдиний на той час професійний художник, він у 1914 році організував першу в історії міста художню виставку, на якій експонувалися близько двохсот творів живопису і графіки.

У 1920 р. Н.Онацький очолив комісію зі спорудження пам’ятника Т.Шевченку у Сумах.

У тому ж році створив у Сумах історико-художній музей і протягом 11 років був його керівником. У 1928 р. у Сумах він заснував художню студію. Увагу майстра живопису привертав народний побут. Він працював у різних жанрах мистецтва, але перевагу віддавав пейзажу, пленерному рішенню натури. У його авторських ескізах зафіксовані пізніш зруйновані архітектурні комплекси панських садиб.

Творча спадщина Никанора Харитоновича Онацького, який уславлював землю, де народився, є частиною великого надбання, що входить у золотий фонд українського пейзажу ІІ пол. ХІХ- поч. ХХ століть.

Н.Онацький – автор п’єс, оповідань, віршів, публіцистичних матеріалів. Перший його вірш «Погук» опублікував полтавський журнал «Рідний край» в 1906 році. Був учасником мистецької спільноти літераторів «Плуг і Молот».

У 1933 p. H.Онацький переїхав до Полтави, де очолив відділ етнографії краєзнавчого музею. Використовуючи комплекс взаємоузгоджених наукових методів, у результаті кропіткого дослідження українських музейних фондів опублікував низку наукових розвідок, зокрема: «Старовинні кахлі Сумщини», «Українська порцеляна», «Межигірський фаянс», «Українське гутне скло».

Подібна діяльність привернула увагу чекістів, які звинуватили дослідника в «українському буржуазному націоналізмі». У ході чекістської операції «Погром» (зачистка українського духу в музеях та серед музейників), переслідуваний «за українство», у вересні 1937 p. вчений був заарештований як учасник контрреволюційної націоналістичної організації за сфабрикованими звинуваченнями й незабаром, за постановою «особливої трійки» при УНКВС, розстріляний у Полтаві. Чекістська карна справа на музейника й митця була шита білими нитками, Онацького  реабілітували у 1956-у році, на жаль, посмертно. Замовчування тривало ще довго...

Проте не справдились розпачливі рядки митця, написані у в'язниці: «Все піде в царство небуття, Сліду жаданого не кине…». Більша частина його живописних і графічних творів зберігається в Сумському художньому музеї. Роботи Никанора Харитоновича представлені також у музейних зібраннях низки міст України, у тому числі й Полтави, у приватних колекціях України, США, Франції.

Внесок талановитого полтавця Н. Онацького у розвиток української національної культури та мистецтва був високо оцінений науковцями та громадськими діячами.

За матеріалами онлайн-медіа