У Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії провели захід «Вони не встигли... Дитячі життя, обірвані війною…»

«Вони не встигли... Дитячі життя, обірвані війною…» – під таким гаслом зібралися педагогічні працівники та здобувачі освіти академії, щоб відчути, не сказати, не пояснити, а просто бути поруч з тими, кого більше немає, хто, на жаль, не встиг вирости. Цей захід – це спроба мовчки тримати за руку дитинство, якого забагато відібрала війна.
Зі словами підтримки звернулася до присутніх директорка Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії Леся Крупіна, наголосивши, що кожен і кожна з нас несе відповідальність за майбутнє країни, а воно не можливе без дітей.
Особливим знаком єдності на заході стали вирізані паперові долоні. Кожна з них - з одним словом-обіцянкою «чути», «захищати», «обіймати». Біля великого стенду з дитячим відбитком долоні кожен з присутніх міг прикріпити свою, давши тиху обітницю майбутніх педагогів бути тими, хто встигне й буде поруч.
Традиційним символом церемонії памʼяті став передзвін маленьких дзвіночків - «голосів дітей». Це дзвін, що лунає не у вухах, а десь глибоко всередині.
Цього дня здобувачі освіти й викладачі згадували не лише про тих, кого втратили, а й про тих, хто ще потребує тепла. І саме тому академія продовжує свої ініціативи для дітей, позбавлених батьківського піклування, проводить для них свята, дарує підтримку та віру.