01 листопада 2025, 10:25
Народився Василь Яременко у с. Рогинці Роменського повіту Полтавської губернії (нині Роменського району Сумської області) 1895 р. у родині хліборобів. У 1907 р. закінчив початкову школу. Самотужки навчився читати. Його постійними слухачами були мама та дід. Поетичні народні обряди та пісні вабили душу Василя ще змалку. Це мало безпосередній вплив на формування майбутнього артиста.
П’ятнадцятирічним юнаком В. Яременко залишив рідне село. Доля закинула його на Кубань. У станиці Брюховецькій був наймитом. Екстерном склав екзамени за 6 класів середньої школи. Брав участь в аматорських виставах (зіграв Данила у п’єсі «Розумний і дурень» І.Карпенко-Карого та ін.).
Восени 1917 р. повернувся з фронту та очолив драмгурток. Незабаром про виступи рогинських аматорів заговорили і в Роменському професійному театрі. У 1918 р. В. Яременко отримав запрошення від відомого режисера І.П.Кавалерідзе. 18 липня 1919 р. відбувся дебют Василя Сергійовича.
Він мав честь працювати з режисерами-постановниками І.Кавалерідзе, М.Богдановичем, О.Корольчуком, та з акторами-професіоналами – П.Саксаганським, Г.Затиркевич-Карпинською, С.Шкуратом, та ін. Акторською майстерністю В. Яременко оволодівав в організованій О.Корольчуком театральній студії, а також спілкуючись з П.К.Саксаганським. У 1919 р. у складі фронтової бригади виступав на передовій під час військових дій. За 4 роки на сцені роменського театру Василь Сергійович вже мав значний репертуар.
Восени 1922 р. В.С.Яременка запросив учень М.Заньковецької, художній керівник щойно організованого театру Борис Васильович Романицький.
Вперше завіса в новому українському драматичному театрі піднялася 15 вересня 1922 р. Це відбулося у Києві, в колишньому Троїцькому народному домі. Цьому театрові, заснованому на відзнаку 40-річної артистичної діяльності М.К. Заньковецької, у січні 1923 р. присвоїли її ім’я, В.С.Яременко разом з О.Корольчуком, Б.Романицьким, В.Любарт стояв біля колиски заньківчан.
Зігравши у Києві близько 100 вистав, театр виїхав на гастролі по містах України.
Разом з Б.В.Романицьким (незмінним художнім керівником до 1948 р., згодом народним артистом СРСР), О.І.Корольчуком (головою ради театру і режисером, помер у 1925 р.) став на чолі творчого колективу. Також його обрали до місцевого комітету профспілки, її ревізійної комісії та до ради театру. А невдовзі О.Корольчук доручив йому вести ще й адміністративні справи. Окрім цього, В.С.Яременко опановував акторську майстерність, культуру слова, тренаж тіла, фехтування. Приятелював з багатьма діячами культури.
Ще з 1924 р. зав’язалась тісна дружба з Остапом Вишнею, яка тривала до кінця життя славетного гумориста. Перебуваючи на гастролях у Дніпропетровську в 1926 р., Яременко здружився з Д.І.Яворницьким, відомим вченим, істориком.
2 лютого 1931 р. театр ім. М.Заньковецької облаштувався стаціонарно у Запоріжжі, у роки війни його евакуювали в Тобольськ. В.С.Яременко керував однією з фронтових бригад, яка ставила вистави для бійців 2-го Прибалтійського фронту. У роки війни В.С.Яременко по двічі на день виступав у «Шельменку-денщику», зіграв його понад 500 разів.
Наприкінці жовтня 1944 р. театр ім. М.Заньковецької прибув до Львова. З нагоди 25-річного ювілею театру у 1947 р. В.Яременку було присвоєно звання народного артиста УРСР та нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Творчі здобутки земляка були відзначені Державною премією СРСР в 1950 р., та через чотири роки - високим званням народного артиста СРСР.
Творчий діапазон В.С.Яременка надзвичайно широкий. Понад 300 ролей зіграв він за своє сценічне життя. Це гоголівський Тарас Бульба, Богдан Хмельницький та Макар Діброва з однойменних п’єс Корнійчука, Іван Франко у «Мужицькому послі» Смілянського, Гонта з «Гайдамаків» за Т.Г.Шевченком, Олександр Пархоменко за однойменною п’єсою В.Іванова, роль Яго (зіграв понад 150 разів) в трагедії «Отелло» Шекспіра, Городничого у «Ревізорі», старий запорожець Василь Коваль у виставі «Невольник» М.Кропивницького, Дударя з «Диктатури» І.Микитенка, образ Макогоненка у «Наталці-Полтавці» І.Котляревського, Шельменка-денщика із однойменної п’єси Г.Квітки-Основ’яненка тощо. Всі ці образи відзначаються простотою, великою вражаючою силою життєвої правди. В останні роки артист зіграв ролі Кряжа у «Веселці» М.Зарудного, Федора Степановича «Камінь на дорозі» Медвеленка, генерала Киропоноса «Спиніться!» Рачади, капітана Єгоровича «Шануй батька свого» Лаврентьєва.
В.С.Яременка знали не тільки як визначного актора, але і громадського діяча. Він був депутатом міськради, членом правління Українського театрального товариства. Багато сил віддавав В.С.Яременко навчанню молодих акторів, передачі їм свого досвіду. Своєю діяльністю, всім своїм життям він показував молоді, яким повинен бути справжній актор.
Наостанок він залишив свої мемуари «Заньківчани (Львівський державний ордена Трудового Червоного Прапора академічний театр ім. М.Заньковецької»), опубліковані у 1972 р., у 1967 р. до архіву-музею літератури і мистецтва він передав цінні документи (матеріали творчої діяльності, листи, матеріали до біографії, образотворчі матеріали) за 1929-1967 рр., які нас дуже зацікавили.
Помер Василь Сергійович Яременко у 1976 році в Києві.
Його ім’я назавжди залишилося серед кращих діячів української культури, прикладом відданості сцені та українському слову.
Василь Яременко (2)
Василь Яременко (3)
Василь Яременко
Підпишіться, щоб отримувати листи.