У Полтавському краєзнавчому музеї згадали героїв-чорнобильців

Особливо присутні на заході члени Полтавського міського громадського товариства інвалідів Чорнобиля згадували двох із загиблих героїв.

Насамперед Олександра Григоровича Лелеченка (1938-1986) – заступника начальника електричного цеху ЧАЕС, уродженця с. Новооріхівки тепер Лубенського району. Він працював на станції з 1975 року, брав участь у пуску й освоєнні всіх енергоблоків ЧАЕС.

За спогадами колег, вирізнявся високим рівнем технічних знань, широким світоглядом, дисциплінованістю, добрими організаторськими здібностями. Енергійний, працьовитий, ініціативний інженер, вимогливий до себе та товаришів, але скромний, самокритичний, життєрадісний, з чарівною посмішкою. 

26 квітня 1986 року після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС Олександр Лелеченко тричі ходив в електролізерну, щоб відключити подачу водню до аварійних генераторів, чим попередив загрозу потужного водневого вибуху, страшнішого за той, що вже стався. По коліно у високоактивній воді він вивчав стан розподільних пристроїв, намагаючись дати напругу на живильні насоси. 3агальна доза опромінення, яку він отримав досягла 2500 рад. Помер у лікарня 7 травня 1986 року, похований у с. Степному Полтавського р-ну.

Посмертно нагороджений орденом Леніна (1986), відзнакою Президента України – хрестом «За мужність» (1996). У 2006 р. нагороджений орденом «Золота Зірка» та присвоєно звання Героя України.

Про іншого героя, Віктора Івановича Сологуба (1964-2023), розповів перший заступник голови Полтавського міського громадського товариства інвалідів Чорнобиля Сергій Козлов. Він виступив з ініціативою подати петицію Президенту України про присвоєння звання Героя України В. І.Сологубу.

З щемливими спогадами про Віктора Івановича виступили його дружина Світлана Олексіївна та син Іван. Члени родини принесли сімейні реліквії – документи і нагороди В.І. Сологуба, його шеврони та найцінніше – жетон і ланцюжок з хрестиком, знайдений на місці його загибелі.

Віктор Іванович Сологуб народився на Хмельниччині. У 1987 році, під час проходження строкової військової служби, був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Працював начальником хіміко-дозиметричної лабораторії.

У 1988 році приїхав у Полтаву, де влаштувався на турбомеханічний завод. Пройшов шлях від майстра дільниці до заступника директора по виробництву, капітаном команди КВК «Діти лейтенанта Шмідта». Згодом працював головним металургом на Полтавському тепловозоремонтному заводі.

З початком повномасштабного вторгнення добровольцем приєднався до ЗСУ. Після проходження перепідготовки в Інституті сухопутних військ, був призначений командиром танку в 33-й окремій механізованій бригаді у званні старшого лейтенанта. Воював на Донецькому напрямку, був нагороджений бойовими відзнаками «Знаком пошани» та «За звитяги та вірність».

У лютому 2023 року разом з екіпажем проходив навчання на танку Leopard, на території Польщі. Під час боїв на Запорізькому напрямку у районі с. Роботине танк Сологуба був підбитий. Він загинув, три інших хлопці із його екіпажу вижили. Віктор Іванович був похований у с. Петрівці Полтавської МТГ.

Голова ГО ветеранів та інвалідів Полтавської області Союз Чорнобиль України Віктор Шкурпела зазначив, що існує традиція щороку 7 травня вшановувати пам'ять Олександра Лелеченка на його могилі в Степному і запропонував заснувати схожу традицію по відношенню до Віктора Сологуба.

Присутні також могли ознайомитися з матеріалами тематичної експрес-виставки «Герої не чекають наказів».

Подвиг Олександра Лелеченка врятував життя і здоров’я мільйонам українців. Подвиг ліквідаторів подарував майбутнє Україні. Подвиг Віктора Сологуба підтвердив, що герої не чекають на накази, вони діють, часто жертвуючи своїм життям, щоб жили інші. 

Слава героям!